У Китаї прикраси грали особливу семантичну роль, підкреслюючи соціальне становище, ранг свого власника. Примітно, що у Піднебесній цінувалися усі мінерали природного походження. Вони використовувалися як оберег. Китайці віддавали перевагу золоту та сріблу. Привілейованим камінням були нефрит, перли, корали. Камені мали давню символіку. Наприклад, перли були пов’язані з буддизмом, де асоціювалися з символічною коштовністю (мані), що означає самого Будду. У період династії Цин крупними морськими перлами прикрашали рангові прикраси імператора та аристократії. А ось алмаз, улюбленець західних ювелірів, не знайшов застосування у традиційних китайських прикрасах. Рожеві перли, кольорові сапфіри, рубіни цінувалися більше, ніж король усіх каменів.
Перші золоті сережки у вигляді кілець і однозубі шпильки (цзи) в техніці лиття виявили у стародавніх похованнях під Пекіном.
Прикраси активно використовувалися в чоловічому та жіночому костюмах, а також у дитячому (у головних та нагрудних амулетах). Для дорослих існували офіційні/рангові прикраси та повсякденні.
Парадними прикрасами імператриць, знатних дам вважалися велика шпилька «бу-яо» з підвісками та діадема. У період правління маньчжурів ранговими прикрасами імператора і аристократів були золоті дракони, а відзнаками імператриць — золоті фенікси.
Поясні прикраси (пряжки, підвіски, накладні пластини) були характерними прикрасами чоловічого костюма. Імператорський пояс прикрашали чотири золоті накладки, оброблені рубіном та перлами. До бічних пластин кріпилися бічні підвіски.
Жінки носили сережки, гребені, прикраси у вигляді квітучих гілок, комах та птахів, намисто з каменю чи скла, підвісні амулети, зап’ясткові парні браслети.
Джерело https://diamant.ua/
